Підсвідомість людини влаштована за принципом «забороненого плоду». Нездоланне бажання володіти тією силою, яка не до снаги. До чого призводить людська цікавість та жадоба? Що так манить у таємницях? Реальність сповнена таємницями, загадками, історіями, які вимагають жертви. Та навіть за умови, що ти пожертвував життям, все не завжди закінчується так, як би хотілося.
Перша книга роману-дилогії «Таємниця Святоюрської гори» розповідає про події та описує атмосферу, яка панує у місті у часи Першої світової війни, друга зачіпає міжвоєнний період, початок Другої світової та радянський час. Цікавий та простий сюжет не містить обширних художніх описів, що також привертає увагу до цієї історії. І хоча часи, описані автором, одні з найгірших в історії, зокрема Галичини, завдяки неповторному та гармонійному авторському стилю читач із захопленням порине в атмосферу, яка тоді панувала у Львові.
Роман «Таємниця Святоюрської гори» містить у собі декілька сюжетних ліній. Не зважаючи на це, книга досить легко читається, навіть якщо ти не прихильник історичних романів. Типовий герой Олександра Богдановича не надто відрізняється від пересічної людини, або й абсолютно схожий на нас. Особливо ця схожість проявляється у наполегливих пошуках незвіданого. Плітки про зброю, здатну занурити весь світ у темряву, розбурхали гонитву на роки. Герої впродовж двох книг намагаються розгадати, що ж все-таки ховали уніатські ченці в надрах Святоюрської гори, – вони йдуть до своєї мети і навіть не здогадуються, що їхня цікавість призведе до фатальних наслідків... Когось з часом здолала параноя, а хтось зберіг пам’ять про пригоди минулого і поховав її разом з усіма дорогами до тієї страшної загадки.
Що ж там насправді заховано, у надрах Святоюрської гори? Це таємниця, яку може розрити тільки творець цього захопливого сюжету.
コメント