Серед творчої спадщини Вацлава Гавела помітно вирізняється остання прижиттєва його книга «Прошу коротко…», перекладена вже більш ніж 20-ма мовами.
«Прошу коротко…» за структурою є особливою політичною аналітикою, бо складається із двох великих блоків: фрагментів його президентського щоденника та відповідей на запитання провідного чеського журналіста Карла Гвіждяли.
У щоденнику читач заглиблюється у внутрішній світ В. Гавела – особи, що досягла визнання як лідер дисидентського руху, а згодом зійшла на політичний Олімп, і… дізнається, що В. Гавел – нерішучий, обережний, до безпорадності непрактичний, часто закохується, в кишені постійно носить грудку солі, бо будь-яка пропонована їжа видається йому прісною…
Натомість у відповідях на запитання журналіста ми вже захоплюємося масштабністю мислення чеського президента, послідовністю його думок та позицій, виразністю його концепцій в царині внутрішньої та європейської політики, його чіткого позиціювання щодо ролі чеської держави в тогочасному геополітичному процесі на європейських теренах. В. Гавел стійкий, виважений, послідовний, наполегливий лідер своєї нації та прагматичний керівник держави. Його палкі, емоційні, переконливі промови нейтралізують опонентів, обеззброюють пропагандистів.
Рішучість і принциповість В. Гавела зростає у найвирішальніші для держави моменти її історії, тоді, коли доленосний вибір треба робити вже і зараз, бо завтра можна запізнитись назавжди. А ви читали Вацлава Гавела? Коли, як не зараз?
Comments